Вчитись треба вміти, друже
Треба знати як за раз
Можна вивчить що не дуже
В пам'ять линуло якраз.
Молоді ми всі, студенти.
Кожен знає: в майбутті
Статку й щастя елементи
Вирішальні у житті.
Із таким от міркуванням
Мчать до вузів школярі,
Щоб своїм важким навчанням
Мати фах і нагорі
Легше буде торувати
Стежку в бізнес та кар'єру
І звичайно починати
Свого успіху прем'єру.
І чекає юних, спраглих
Інформації потік,
Ще від літа їх засмаглих
Змусять вчити цілий рік.
Море записів, конспектів
Сила тестів та книжок
Купа різних там аспектів –
Мов один важкий урок.
Як же все запам'ятати?
В вирі всього, що пізнав,
Починаєш забувати
Те, що вчора прочитав.
Це мов чашка із водою:
Де вода твої знання,
Чаша - об'єм що засвоїв.
І води уже сповна
Щось нове запам'ятаєш –
Крапля в чашку полетить
І цим самим викликаєш
Факт, що мусиш щось пролить –
Ідентичну першій краплю,
Тільки давню, десь із дна,
Залишитись не заставлю,
Пролилася вже вона.
Кожен власну чашу має:
В когось більша, в когось ні,
Згодом її наповняє
Тим, що містить у знанні.
Тільки два прості заняття
Можуть збільшити її.
Перше - пристрасть та завзяття,
В справу вкладені свої.
Хто з цікавістю сприймає
Все нове, що в світі є,
Задоволення він має.
Новий день йому дає
Час провести за читанням,
Зрозуміти й досягти,
З цим наївним сподіванням
Він дістанеться мети.
Друге - звісно ж це робота.
Як теорію не знай,
А без практики і йота
Буде важкою закрай.
Найскладніші часом речі
Після праці геть прості,
Цей багаж собі за плечі
Покладеш і не в хвості,
А в величнім авангарді
Йтимеш серед тернів, лих,
Наче мчатись на гепарді
До вершин усе нових.