Я так щиро вірила у наше майбутнє.
Ти - моє, таке яскраве й незабутнє.
Та казкам властиво закінчитись,
Як могла так помилитись?
Ти втратиш скарб,кажу без егоїзму.
Вже втомилась від псевдо героїзму.
Просила просто про кохання,
Отримала взамін випробування...
Ти так просто складеш зброю?
Знаєш, я не житиму війною.
Відпускаєш? Вірила даремно,
Тепер моя любов - цілком таємно...
В голові лунатиме твій приємний сміх,
Сни свої та мрії заховаю від усіх.
Швидко ж ти навчився відступати,
Моє серце на шматочки розпинати.
В очах твоїх горить лиш страх,
Ховаєш почуття у західних вітрах.
Дозволь забути тебе швидко і без болю,
В своє життя ввійти тобі вже не дозволю...
