І раптом все. Завмерла пісня,
Відчувши тіла наготу.
Любов розм’якла – тиха й прісна,
Стриноживши мою ходу.
В стоячім заблукала руслі,
Кохання міст не перейшла,
Стежки минула трав’янисті,
Згасила промені тепла.
Чому ж тоді, на тому боці
Біля бурхливої ріки,
В полоні збуджених емоцій,
Міст перейшла ти залюбки?
Чомусь непевний: чи надовго
Розрадить душу новизна,
Чи кинеш знов мене самого
У заводі шукати дна?
Волію, щоби в руслі звичнім
Любові надихала спів.
Не збудять сумнів протиріччя –
Співатиму тобі без слів.
