Знаєш, як вітер б'є у спину
І полюбити щиро, як дитина?
Життя моє ти ділиш на хвилини
І це ж життя бурхливою рікою плине.
Чи уві сні, чи у видінні ти приходиш,
Чи то обман коріння мандрагори?
Туманом з першим сонцем ти зникаєш,
Піщаним привидом між пальців утікаєш.
Знаєш, а спокій твій дратує!
Лоскоче нерви безкоштовна тиша...
Чи сльози, а може посмішка тебе влаштує,
Солодким, чи гірким тебе потішить.
Мовчи, бо не потрібен голос,
У цім видінні легко заблукати.
Між нами тиша проповзла, як полоз,
В ній легко віднайти, лиш припини гукати.
