Я не знаю міри ,я не бачу краю ,
я вчора злітала - сьогодні вмираю .
Мій настрій немов лавина із льоду.
Із суму немає думкам проходу .
Я рию тунелі , я йду на світло
я знаю що страшно , та треба терпіти .
Я знайду міру , я відчую край можливо не скоро , ти часу не гай . Іди - і хоч колись на хвилину
згадай мене - згадай ту людину , що билась з собою - за міру єдину .
Що билась за правду чужу - не свою .
