Фіалки – червоні, трава – зелена.
Сьогодні природа – моя наречена.
Ми з нею знайомі вже вічність, напевно.
Фіалки – червоні, трава – зелена.
Місяць – гарячий, вишня – красуня.
Пальці невміло блукають по струнах.
Ноти – мажорні, а все-таки сумно.
Місяць – гарячий, вишня – красуня.
Гомін – далеко, люди – ще далі.
Згадуєш? Тут ми колись розділяли
Те, що буде́… Спокійно блукали,
Бо гомін – далеко, люди – ще далі.
Тиша – весела, шум – від води.
Цвітом вишневим дощило, а ти
Сіла під ним, відклавши зонти…
Тиша – весела, шум – від води.
Коси – русяві, щоки – бліді.
Тво’я усмішка… за нею нові.
Саме тоді я зізнався собі,
Що в цілому світі для мене одні
Ці коси русяві, ці щоки бліді.
Літо 2016
