Згадай, як губами торкаюсь тебе,
Як пристрасть шаленна охоплює тіло,
Й бажання нестримне, бажання одне -
Та тільки здійснити його я не сміла.
Та тільки душа наче навпіл розбита,
І серце у грудях до болю щемить,
А тіло бажанням одним оповите,
Ще довго у муках без тебе тремтить.
Ще довго твій голос зворушує душу,
І присмак кохання губами я п"ю,
Й тепло твого тіла в долонях я ношу,
Без тебе я зараз, та знай - що люблю.
Та знай, що сумую й ночами страждаю,
Блукаю безглуздо лабіринтом життя.
Чомусь нещаслива, що знову кохаю,
Поринути б краще мені в забуття.
А може - до неба, щоб зіркою стати,
Чи променем сонця, щоб гріти теплом,
Щоб мати надію далеко літати
І все осягнути, що зветься добром.
А може - то щастя, що поруч із нами,
І щира любов - то мої почуття?
Як шкода, що мудрість приходить з роками,
І ми досить пізно цінуєм життя.
Я хочу ще довго до тебе торкатись,
Уста цілувати, зігрітись тобою
І вже у бажаннях своїх не спинятись,
Без міри кохати(сь), п"яніти любов"ю.
Прекрасний вірш! 
