Розгрібаю завали старого сміття
І старі розбираю паркани.
Я не стану колишньою після життя
А без нього собою не стану.
Забираю з собою старі іграшки,
Щоби знову подалі відкласти.
Забираю малюнки й пилюжні книжки,
Щоб виправдань побільше запасти.
Старий пил вимітаю із-під килимів.
Мию вікна – лишаю розводи.
І колекції з рідкісних, важких томів
Відкладаю до викриків моди.
Віддираю шпалери та фарбу зі стін,
Викидаю матраци й дивани.
Обриваю завіси з іржавих гардин,
Як згадки про недавні романи.
Я нарешті приводжу себе до пуття
І старі розбираю паркани.
Розбираю завали старого життя,
Бо без цього собою не стану.
