Чомусь у самі світлі дні
Не помічаємо тривоги,
Здається нам, що не одні
І кличуть звідусіль дороги
Та вмить відчуємо,що щось не так,
Нестримний біль в думках і грудях.
Залишимось без всіх мілких ознак,
Бездонну пустоту побачимо у людях.
І де тепер наш шлях?
Куди усім нам йти?
Ми вітер у полях ,
Та нас там не знайти.
Радій ще поки можеш,
Як спиш, то міцно спи,
Думки у рабстві зложиш,
В сліпих нема мети...
