Зболена,стріпана,знеможена
Душа в торбиночку зложена…
Хто біля неї крутиться
До того вона й голубиться…
Болісно,одиноко їй…
Холодно й в спеку денну,
Скоріше би нічка темна
На мить хоч покинуть землю…
В хмарах затишних плисти,
Повітря хоч рідке, та чисте…
В жмурки погратися з зорями,
Зріднитись з свободи просторами…
Зрада тут не загрожує
Бо з Вічністю все узгоджено
Буде лиш те, що заслужено…
Й куля в затилок не встромиться…
Господи…що ж з нами коїться!?
Коли ж бо то все успокоїться?
