Цілуються в небі ластівки,
Поля колосяться десь житні,
Лиш наші дороги непройдені
Сховались в високому зіллі…,
Чекаю на дощ так жадібно
Всередині дух перехвачує,
А ти лиш всміхаєшся лагідно
Й тривога зникає начебто…
Дощик розчистить стежиночку
В дорогу яка перетвориться,
Ми нею підемо до вічності
Там казка для нас повториться…
Тепло огортає хвилею,
А в небі цілуються ластівки...
Як птахи бувають щасливими
Звітують ніби для нас вони.