Я багато чого іще не розумію,
Може ти ще раз споробуєш мені пояснити.
Як відтяти голову зМію,
Якщо він тобі постійно говорить, що завжди тебе буде любити?
Якими шляхами можна його оминути,
І як взагалі можна його розрізнити?
Кожен з нас, обирає з ким йому бути,
І у цьому, нікому нас не спинити.
З кожним вчинком проводяться паралелі,
І ламаються долі як храми небесні,
Вітер завжди буде сильніший у полі,
Як і мрії, що відтворилися уві сні.
Я люблю такі подарунки передранкові,
Від них ніколи не хочеться прокидатись,
А якщо померти під ці сни казкові,
У них можливо назавжди зостатись?!
Послухай мене уважно, адже усе ще можна змінити,
І навіть якщо я не зможу ходити і дихати,
Утопи в мені злість, щоби зМія могла розрізнити,
Щоб тобі воскресати ніколи не було потреби.