Широким степом, степом, степом…
Ішла вона крізь час і світ.
Кудись де небо ще не згасло,
Та згас в очах майбутній цвіт.
У полум'ї гірської тиші
Замовкне вітер, світ і час.
Немовби знову полетівши
За всесвіт, що ховає нас.
Широким степом, степом , степом…
Блукала доля вже здавна.
Зустрілися земля і небо,
Та тільки волі в них нема.
Хвилина туги, знову осінь,
В промінні сонця ожила.
Вже не повернеться тим степом,
Та, що барвінком зацвіла.
