Жити на жовтому світлі світлофора
Без можливості руху
І на гачку засушені сльози ловлять
Хтиву напругу
Біль розтирати губкою під окропом
Вчора по пальцях злізає
По почуттях безкінечним автостопом
Мужність до чаю
Хай твої зебри розтоптують пішоходи
Мої спустили колеса
Стану дальтоніком до правильностей
Твоїм зеленим експресом
