усім мовчазним поплічникам окупантів
Уважно вичитуєш кожнеє слово
Про дику й гібридну на сході війну,
Проглянувши пресу чужу й урядову —
Та думку плекаєш для себе одну:
“ Моєї вини в цьому зовсім немає:
“САМІ” поробили — тепер ось “ТАКЕ”...
Ніхто не загарбує — лиш визволяє,
Дарує народу життя надлегке...
Він владності трон забере у “мохнатих”,
Відродить “единый союз нерушим”...
Він кожному дасть величезну зарплату —
Мов Данко, вестиме всіх шляхом ясним...
Лиш тільки не треба йому заважати —
Потрібно хвалити колишній союз,
Або у куточку тихенько мовчати...
Мо’ й визволить він від “бендерівських уз”...”
Ти в інтернет лізеш кожну хвилину,
Ти втуплюєш очі в канал ОРТ
І топчеш любов до народу й країни —
Ганьбиш України ти ймення святе.
“А що?..” — заперечиш. — “Людей не вбиваю!
Грабунків ніяких ніде не веду...
А те, що війна закотилась до краю,
“САМІ” сотворили цю лихо-біду...
Тож тихо чекаю чужих перемогу —
І хліб свій, і сіль для чужим піднесу,
Для цього мету в інтернеті дорогу...
І жду у мовчанці нового часу...”
З-за мовчунів отаких, як ти, лихо!
Як можна нахабам підставить горба?
Як можна у ярма вдягнутися тихо
І лямку тягнути німого раба?..
Ти хочеш, щоб знову минуле повстало
І в трудоднях "породило" державу,
А всі на парадах з одним крокували:
Про Сталіна славу та... ботоксу славу?..
Тобі — лише хліба, тобі — лиш видовищ,
Тобі — лиш союз, що родивсь на крові
Розтерзаних націй та попелі згарищ,
Що дасть лиш темниці й гулаги нові.
Ти слово батьків “забуваєш” потроху:
Бо рідная мова якась вже не та —
До Бога у зраді ти губиш дорогу,
Бо мова свята так, як віра свята!
Це гріх твій пекельний! Покинути МАМУ
Не можуть ні дочка, ні син у біді —
Ні Бог, ні народ не пробачить віками,
Що діти ховались, мов миші руді,
Та ще зі шпаринок тихенько сочили,
Як окупанти ломились до хати...
Хоч зараз знайди в собі гідності й сили
Злодіям крикнути: “Геть! Супостати!”
Гукай же: “Ідіть від моєї Країни,
У хаті своїй ми дамо самі лад!
Хай диявольська мрія засохне і згине —
Отож за кордон повертайтесь назад!”
Читаєш у вірші ти кожнеє слово —
Лиш віра й надія у слові злились ...
Яким ти б не був, я кажу тобі знову,
За України майбутнє молись!
Молися за щастя, за мир і свободу,
За добре життя і за пісню крилату,
За Матір-Вкраїну, за волю народу
Вимолюй ти гріх свій у Господа свято!
14.06.2016 року
