Іде дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі,
І ще ранок півнями не співав,
І ще сон повік твоїх не знавав.
Місяць стежку вузькую освітив.
А хто ж твоє личенько засмутив?
А хто ж білі рученьки цілував?
А хто ж стан дівочий не шанував?
Не було ні зливи, ані грози,
Чому ж в лузі плачуть так берези́,
Похилились трави на зелен став,
Смутком вечоровим туман упав.
Якби ціну знала своїй красі,
Не студила б ніженьки у росі.
Сповивала б віченьки зорями,
Душа й серце не були б хворими.
Ішло дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі…
Гарний вiрш, Олено. Дуже мелодiйно звучить. Чимось нагадуе пiсню, яку колись виконував спiвак Микола Кондратюк:
На долинi туман, на долинi туман упав
Мак червоний в росi, мак червоний в росi скупав
По стежинi дiвча, по стежинi дiвча iшло
Тепле лiто в очах, тепле лiто в очах цвiло.
Олена Жежук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пісня в школі вивчається - чудова!!!
а ще люблю:
"Ішло дівча лучками,
Лучками,
Несло фартух з грушками,
З грушками."
Співаймо разом )))
Дуже мелодiйно звучить. 
Ёсть! 
...вли роси на покоси,
