Маленька білочка руденька
Була пухнаста і гарненька.
Та працювала без упину -
Гриби збирала і малину.
Лапок своїх не покладала,
Вночі вона майже не спала.
А друзі кликали гуляти,
Єнот тягнув помандрувати -
Вона ж завжди не мала часу,
Від їжачка втекла із РАГСу.
І так жила, ніби щасливо,
Щодня надіялась на диво,
А роки йшли собі даремно,
Й руденька працювала ревно.
Аж тут уранці, зовсім раненько
Закалатало її серденько!
Бо сивина її встелила,
А білочка ж іще не жила!
Бо все життя крутилася в роботі,
Саме життя ж відсунула на "потім".
22:22 22,04,2016
Вінниця
