Ніби квітень…
Та не бачу квітів,
Холодно. Дерева ще німі.
Сплять самітньо шелестом
холодних вітів,
І не розмовляють у пітьмі…
Не відчутно запаху трави,
Спить рілля, граків не видно.
Небо сіре, хмари сплять щодня
Дощ вмиває місто димно-сизе.
Та коли ж нарешті вже прийде весна?
І розпустить коси білим цвітом,
Різнобарв`ям вкриються ліса
Синім рястом, гулом бджіл медових…
Все попереду, чекай душа,
Скоро будеш у садах співати,
Білим цвітом вкриє нас весна,
І садами вишень встріне літо…