Народила сина, щоб майбутнє дати,
Щоб подарувати йому довге життя!
Щоб його навчити бар'єри всі долати,
Думала, що піде в світле майбуття!
І навчила мати: ходити,говорити,
Слухати і чути, читати Кобзаря.
Вміти вибачати та людей любити,
Вміти розуміти світ без «словаря».
Виростила сина гарного на вроду,
Виплекала мужнього хлопця-козака!
Та пішов служити Країні, для народу,
Його ж не обминула куля чужака…
Привезли синочка сплячого у труні
Мати підійшла : «І за що вбив кат?»
Такі тонкі зап'ястя і такі руки юні…
«І як ти ними, сину, тримав автомат?»
«Не змогла, синочку, тобі майбутнє дати,
Не змогла від кулі вберегти тебе!
І коли родила, не знала, що ховати
Буду свого сина, а не син мене…»
26.03.2016 р.
