Він приходив до неї кожної середи –
З’являвся у снах…
Вона не прохала його приходити туди,
Мабуть, через свій страх,
Що колись не почує, не прийде, колись не…
Обіцянки – це гра.
А вона ж так леліяла мрії з колиски,
Рятувалась від ран…
Обіймав її ніжно, тримав в своїх руки,
І був сон той для двох…
Все нові завитки, та старі всі маршрути –
Така вже любов.
Цілував її віки, дивився на неї, неначе
Та зійшла із ікон.
І будь-хто би сказав: вдихни глибше, юначе.
Та незримий закон
Володів ним щоразу, кожної середи,
Коли снилась вона,
І зривалися плани, і відходили без поїзди,
А вони зустрічалися в снах…
