Коли замки з піску не збудовані,
Коли мрії буденням скасовані,
Коли дні одинакові й сірі,
Самотності тіні в квартирі,
Ти тікаєш кудись, аби з дому,
Ти працюєш, щоб впасти від втоми,
Собі думати забороняєш,
Не переймаєшся і не чекаєш,
Тривожними б снами забутись,
В несправжнє життя окунутись,
В казково-любовні романи,
Де пристрасті, щастя, обмани,
Все, чого в твоїм світі бракує,
Календар дні все швидше рахує.
Пувутина звязала вузлами,
В рівну стежку і злети, і злами...
Лиш від мрій честолюбних уламки,
Пісок сиплеться, рушаться замки...
