Не можна жінці бути в нелюбові,
Нектар не пити пелюстками вуст,
І не купатись у любистку слова,
І не згорати у вогні безумств...
Не можна жінці бути нічиєю –
Земля ж бо трісне навпіл від журби...
Як вітер пестить коси у верби,
Світанок умивається зорею —
Так я жадаю ніжності твоєї...