Як не легко дається прощення,
Коли зуби обсіла оскома.
Коли мозок з межею зрощення,
А життя, як суцільна втома.
Дуже важко сказати людині,
Що будь вільна раз й назавжди.
Коли любов на волосіні,
А злоба волає: «Зажди.
Переріж тую нитку надії,
Все одно вже назад не вернеш.
Твоє слово мертве без дії
І хтозна ти про що верзеш».
Ой не легко приходить прощення,
Коли любов на волосіні.
Ніби й шукаєш воплощення
Не у собі, а у тіні.
Ніби й сам стаю тою тінею,
Манівцями блукаю природою.
І без прощення я стаю лінею,
Рабом чужого господаря.
Дуже важко шукати прощення
У цім світі безпам’ятства й ледарства.
Між тунелями воєн і жорсткості
Лиш любов світлом застелиться.
І не важко шукати прощення,
Його завжди треба давати.
Бо для чого себе у безодні
За життя живцем поховати?
Хоч не легко дається прощення,
Та спішімо найшвидше туди,
Де в сімейному вулику звощення,
Де джерела живої води…
25 липня 2015 р.
