Дорогий Володимир Іванович.
Дуже сумно було дізнатися про горе, яке спало на вашу сім'ю. Читаючи Ваші вірші і спілкуючись з Вами відчуваю який біль принесла смерть Віри Іванівни.
Згадую приємні бесіди на кухні, чай, який завжди пропонувала Віра Іванівна і її привітність. Боляче думати, що такої доброї людини вже немає і, нажаль, ніхто серед людей не може допомогти. Підбадьорює тільки те, що Бог, Творець людей, не тільки може, але і хоче воскресити людей.
З Біблії видно, що коли Ісус побачив, як горювали родичі за чоловіком Лазарем, то “закапали сльози Ісуса”. Богу теж не байдужі страждання людей і тому він прагне їх воскресити. Ісус відразу колись воскересив Лазаря, а в майбутньому також і Віру Іванівну. Тоді вона знову буде гостинно запрошувати на чай і ми продовжимо наше приємне спілкування.
Зі щирим співчуттям, Юрій Стецьків.