Ти - неподільна, вільна і єдина!
Окраса світу - серденька туга..
Держава самоцвітів - Україна,
Звільнися від Імперій ланцюга!
Лише поглянь на сонячні простори,
Закуті у кривавості сліди!
Хіба для цього споконвічні гори
Кістками героїчними лягли?!
Гляди, зростають діти, люба нене.
Їм пеленають мозок в забуття!
Розгублене, знецінене, злиденне,
Спокутують буденності життя.
А чи існує в світі інше небо,
Достигле семидзвоном ясних зір?!
Вони волають: "нам його не треба!"
Кидаючи жорстокості манір.
Скажи, де мелодійну чуєш мову,
Яка плекає сотні поколінь?!
Заквітчану, пісенністю чудову,
Історії сакральної глибінь.
І де стоять за правдою поети,
Ціною необачного буття?!
Куди лунають "Сонячні кларнети",
Відкинувши модерності сміття?!
Я вірю в твою мужність, Україно!
Пишаюся, що ти - моя сім'я!
Сьогодні, завтра, вічно і нетлінно
Найближчая до серденька Земля!