Мовчи до поки є слова,
Нехай душа кричить, а ти мовчи,
Загоїть час смертельні рани.
А ти не бійся, йди вперед,
До поки є слова іди ти мовчки.
Нехай думки рояться в голові.
Ти все мовчи, ще є коли мовчати.
Прийде той час і мовляться слова,
Прийде той день коли потрібно промовчати.
Заплющуй очі коли ще є на що дивитись.
Нехай крокуючи ти упадеш,
То не дивись, а підведись ти стиха.
І йди наосліп мов мале дитя,
Ще буде те на що так тяжко подивитись.
Живи до поки є життя,
Допоки є для кого жити,
Воно дано для вороття,
В той час коли, ще є кого любити.
Крокуй туди, куди не треба йти.
А час нікому не підвладно зупинити,
Все ніби у тумані все пройде.
А що залишиться тоді?
Чому так тяжко в світі жити?
Отож мовчи хоч є слова,
І не дивись бо маєш очі,
Але живи бо є життя.
Нехай душа живе без крику...