Зима, мов перкалем
Всю землю вкрила,
За літом на серці щем,
Забути ще не сила:
Теплі літні вечори,
Твої обійми, поцілунки,
Казала мама все до пори,
Кажуть люди, пакує клунки.
Ще птахи в вирій не рушали,
Та сунуть чорні хмари,
На вік з тобою ми розстались,
Чому ж я не до пари.
Махнув рукою і пішов,
Я плакала услід,
Напевно іншу ти знайшов,
Перевертом йшов світ.
З неба кричали журавлі,
А серце рвалося від болю,
Ти мовби канув десь в воді,
Я обвінчалася з журбою.
Хоч забарилася зима,
Та все ж взялась за діло,
Холодна я та крижана,
І без душі все тіло.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/1003-rozluka-nazavzhdi.html