дивлюсь у тебе і не стримую свій подив.
як ти себе країно довела
хитає тебе між господ як шльондру
шукаєш хто дорожче оцінить красу
на маминій сорочці вишитий рушник
звиса криваво з ягодиць.
і губиться малюнок вишитий із льону та калини
вінок поношений вже з кілька тисячу століть.
ввесь час тебе пани гвалтують на вінчають
і вишивата тягнеться за оковитою в ясир
пекельні пси перевертня стрічають
та мітять повернути пьядестал.
і жодден хто до опору повстане
одразу матиме довічний "капітал"
в у народу мозок оцетом промитий
і сохнуть змащені лайном мізки
дніпро поморшився і чаєк низько нудить
так гидко, люде, хочеться втекти!
