Колись настане день розплати
За те що скоїв я колись
За гнів і ненависть у сердеці
За мій смертельний тяжкий гріх
Який терзає мою душу
Назад цей час не поверну
Щоб відвернути цю біду
І бог мені не допоможе
І в очі дивлячись мені
Він скаже…
Що біль цей є твоя розплата
Та це лиш тільки на землі
Колись ти станеш преді мною
Можливо я прощу цей гріх
Залежить тільки це від тебе
Зверни на шлях
Осяяний Любов’ю і йди по ньому у житті
Та я боюсь що я не зможу
Немає в мене сил на це…
Знайти той шлях любові
Бо серце ту любов не відчуває вже…
Марную час свій на похмурі думки
Минуле в пам’яті спливає…
Зима і сніг навколо, я один…
Та лють і ненависть зі мною
Як сестри ходять звідусіль
В моїх очах багато смутку, печалі, болю і вогню
Палає помстою від болі…
Я сам себе не впізнаю
Коли це сталося, чому?
Питаю я себе…і темні ночі і зірки
Питають в мене теж саме…
Чому?
Та відповідь я не скажу…
Весна настане, зійде сніг...
Та пам'ять того дня зі мною до сих пір.
