Здається сьогодні можливим,
Все те, що було так далеко,
І серце відтануло дивом,
За обрій летіли лелеки.
Ось сонце сідає багряне,
Коли у душі є відлига,
А ранок яскравішим стане,
Бо в серці зламалася крига.
Ніхто не планує нічого,
Не знає, як завтра складеться,
Достатньо для мене лиш того,
Як серце сьогодні сміється.
Не вірила я, що можливо
Всміхатись і вірші писати.
Чекала весь час терпеливо,
Щоб потім тебе обійняти.
Так гарно сьогодні, хоч січень,
І сонце засяє на небі.
Тобі лиш хорошого зичу,
Молюся я Богу за тебе.
Виходить в житті так буває,
Щоб серце співало від дива.
І погляд мене зігріває,
Я просто з тобою щаслива.
І гарним засніженим ранком,
Коли я прокинусь в обіймах,
Як в казці з омріяним замком,
Нам добре удвох, як у фільмах.
І хоч ти не принц того царства,
А я не принцеса із казки,
Нам досить і того багатства:
Романтики, ніжності й ласки.
Коли прокидаюся зранку,
І хочеться серцем торкнутись,
Пройти по засніженім ганку,
А в казку з тобою вернутись.
Не в принці, не в казці то щастя.
А в тім, що душа заспівала.
Що разом з тобою нам краще,
Ніж я хоч колись сподівалась.
10.01.2016
