Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Сниво одне - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
Процак Наталя, 16.01.2016 - 08:04
Вражає!!!Цікаво читати, чіпляє за душу...надихає і просто нереально подобається
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і такий емоційний, такий душевний відгук!
Шостацька Людмила, 02.01.2016 - 20:54
Додаю Ваші вірші в обране.Хочеться заглибитися,поринути в роздуми,усе зрозуміти і пізнати щось нове.Дякую Вам за Вашу мудрість.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю.... Щось світ якийсь невеселий.... Тому веселого мені і не пишеться....
Олександр Мачула, 29.12.2015 - 10:46
Сподобалось настільки, що виникло бажання поімпровізувати... Як вийшло - судити Вам:Сномандри Я котру ніч мандрую снами, Пливу човном життя рікою, Подорожую в часі полюсами, Душею лину в кожну мить спокою… Це човен серця, дно зі скла, До нього зазирають срібні риби, Як сніг холодні, вже нема тепла, Лиш музика тече мов льоду глиба… Вітрило не тріпочеться від вітру, безсило висне в темряві нічній. Та музика, як неземна палітра, чарує слух і манить в вир надій… І кожне сниво, мовби той верблюд, що все бреде пустелею душі моєї. Щось волохате, вовни сірий жмут, картато-теплий твід для осені всієї… Бреду оазою, якої вже нема, до пальми, що уже давно зрубали. З криниці хочеться напитись… та дарма – її засипали сміттям і затоптали. Плетуся руслом вічної ріки, що висохла під полуденним вітром. І бачу спалений свій дім, він тлітиме віки, та жінку, що в гарем потрапила за віру… Сліпе дитя годує вже щурів, риплять старі подерті ясеневі двері. Весь світ – чистилище, один великий хлів… Де рай, де пекло в грішнім інтер‘єрі?! Уяви якорем чіпляюсь за пісок буття, за мушлі дум з лагуни існування. Пливу човном-сновидою у небуття та все ж не полишаю сподівання… Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, дякую за таку поезію! Не очікував... Вразили...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! Радий, що цей твір Вам сподобався!
I.Teрен, 28.12.2015 - 22:34
Схоже Ви пам'ятаєте і мої сни.Кожне сниво – овече віче: Таке волохате й шерстистотепле - щось із далекого дитинства у темряві на теплій печі. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Я інколи потрапляю у сни інших людей...
Тріумф, 28.12.2015 - 21:33
Велика справа бачити і вміти передати всі сторони життя. Солодких вам снів і спогадів у Новому році.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Приємно було отримати такий відгук!
Єлена Дорофієвська, 28.12.2015 - 20:47
Магія цих слів заворожує. Не можу позбутися відчуття, що світ Вашої уяви цілком матеріальний, настільки справжнім Ви його створили, та й ніби переносите у нього свого читача
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке цікаве і емоційне сприйняття мого твору....
Променистий менестрель, 28.12.2015 - 20:29
Дуже оригінально і ємно про наше сьогодення... на превеликий жаль. Такі очікувані результати ходи не туди... Де кормчий? Теж не видко... А якщо і є, то сліпий, здатний хіба що годувати щурів...Зі святами й високосним роком... Пане мудрий Маклехе, радий думи Ваші читати... Візьму для зарубки... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світ такий нині - неочікуваний... А ми мандрівники - моряки на човні в океані світу сього....
|
|
|