Ода Музі!
Моя любов – поезія і строфи,
Мої рядки, що виникають наче сон,
І ллються знов і знов, як із життя уроки,
Наповнюючи вірш душі теплом!
Я знаю, що приходить тихо муза ніжна…
Вона – моя сестра, посил з небес добра,
І виникає рима дивовижна,
Наповнюючи сенсом зміст мого життя!
Нагадує мені про осінь і про літо,
Про почуття забуті й почуття нові…
Про те, що вірш, - мелодія трембіти,
Яка і кличе, й манить у нові світи!
Приходить Муза в образі мадонни,
З дитини посмішкою на німих вустах…
Вона, мов крила янгола, протягує долоні –
Сама така чарівна і легка, як птах!
В її долонях сизокрила птаха,
Яка доносить до людей добро.
Тому й поезія завжди крилата –
Зігріє серце і пошле душі тепло!
10. 08. 2015 м. Львів автор Наталія Калиновська