Ти складаєш комбінації,
з мільйонів людських сердець
на дворі вже цвітуть акації,
я вирушаю в літній Брест.
Жадаєш сяйва, кульмінації,
я неохоче все тобі віддам.
і зупинюсь на лівій станції,
Де наді мною небо плям.
Я надішлю листа пустого,
Мої страждання тільки там,
де плакала душа невтомно,
У тіні спогадів і млявих драм.
Твоєй руки торкаючись,
У мить згадаю все про нас
так само, невагаючись,
Тобі співатиму, як в перший раз.
Залишився у спогадах,
І десь з'являвся раз.
Твій погляд недоторканий,
З мільонів влучних фраз.
