Ми у роздумах, ніби у темряві,
Кожен день чимчикуєм на вулицю.
І крокуєм, з надією, впевнено,
Навкруги, по-осінньому, журимся.
Витікає з навушників музика,
Водоспадом спада по суглиноньках.
Ми закручуєм пальцями ґудзики,
Ідемо по знайомих доріженьках.
Нам дерева, із листя, дарують дощ -
Помаренчево-жовто-коричневий.
Ніби килимом, вкрито чимало площ.
Осінь з жовтнем на ньому повінчані.
Забавляється вітер, в самотності.
Перехожих морозом торкається.
Та їм байдуже, ніби у мотлосі,
В голові в себе десь зариваються.
Ми плануємо, на щось надіємось,
Чи обдумуєм вчорашні труднощі.
У знайомих очах ми зігріємось.
Під ногами затопчемо грубощі...