Ми маленькі,
І великі,
Кудись йдемо,
Не зна маршрут.
А все так крутиться тихенько,
Й не зупиняється на мить.
Ми всі живем у плині часу,
І всі летим в просторі світу,
Вона для нас така велика,
А ми немов її всі діти...
Проте всі дітки виростають,
Живуть не як їм говорили.
Прости, нас мамо що воюєм,
Прости, що тебе почали ділити;
Що в дружбі й мирі не живемо,
Не прибираємось у домі,
Ти ж така прекрасна,
А тебе паклюжать невідомі...
Ти плачеш від болю і жаху,
"Пробач", ми скажемо колись
А поки що прости за все,
За все, що ми колись взялись.
