І щоб сховати обтяжливі думки
Зайди у парк. Сідай! Послухай!
І може все пройде, а може – навпаки
Про те забудь! Забудь.Послухай!
Як тихо шепчуть стомлені вже віти
Які прожили тут чимало літ
І як сміються нерозумні квіти
В яких лишився ще торічний цвіт
Забудь тривоги і неспокій серця
То все мине. По трошки! По чуть чуть.
Ти йди, присядь. Біля озерця
Воно покаже дивну суть.
Нам на шляху не оминути перепони,
Та навіть буря заспокоїться з часом
Так само ти, долай кордони
Своїх страхів і не зважай на всіх кругом!
