Ти прірву збудував між нами,
поставив ґрати, сплів дроти.
І міст стоїть великий поміж нами,
який ніколи не пройти.
Потрібних слів не можу я знайти,
та взагалі, не знаю,що казати.
Як прірву цю, з тобою подолати,
Та як її нам обійти?
Я буду голосно кричати,
щоб ти почув, що хочу я сказати.
Та ті високі, як до неба ґрати,
не зруйнувати, не знести.
Так покололи серденько дроти,
які плелись між нами.
Вони і змусили мене піти,
подалі звідси - назавжди.
Вже не почую слів "моя кохана",
і не відчую теплих рук твоїх.
Бо ті мости, які стоять між нами,
нам не покажуть, як їх перейти.
05.11.12
