Я не шукала його між перехожих
які постійно кудись поспішають
і не вдивлялась в образи знайомих,
щоб знайти рідні очі.
У всьому винен прояв сміливості,
що автоматично змінює
нахил букв і звичний почерк.
Я не шукала його між обмежених
проходів нічних вагонів
переповненого потягу.
Просто так сталося я зійшла
на іншій зупинці і зрятувалася від
віконних протягів.
На сонячній стороні дороги
випадково зустріла цього
замріяного віртуоза.
Таких таємничий вигляд схожий
на осінній погляд, та десь там далеко
він все таки серйозний.
