Ти любив мене підіймати, і носити мене на руках,
Теплу кофту свою віддавати, признаватись у почуттях.
І за руку зі мною ходити, утішати коли було зле.
В тишині лише вдвох посидіти.
Ну а я любила тебе!
Ти любив жартувати з мене, поспівати зі мною пісні,
Моє серце ти, як скажений, завойовував, мов на війні.
Ти любив шепотіти на вушко, щось ласкаве або смішне.
Називати мене «Моя грушко».
Ну а я любила тебе!
Ти любив мене обіймати й так стояти години дві,
І в уста мене цілувати за приємне було тобі.
Говорив, що я бездоганна і я тихо мліла, але
Ти пішов як ота омана,
А я все ще люблю тебе!
Красиво і так легко написано , хоча й відчувається душевний щем. Мені подобається така манера!!!5+ Нажаль ми не можемо застрахуватися в коханні! І тому такі приємні спогади завдають нам болю(
Sunny_miracle відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую) Але все одно якби їх не було, то було б значно болючіше.