Варта затишних слів
гарячого чаю холодної осені
казкових снів та паралельних світів
на ранок вмиватися росами.
Варта зникнути разом з птахами,
на зустріч пригодам - Всесвіту немає меж
змахнеш рукою - постарієш з роками
краєм вуха почуєш,
як, небо плаче і впадеш.
Варта того, щоб не впустити
впадеш в мої обійми
як, ведмідь у зимову сплячку -
попросиш захистити.
Бо, в обіймах немає війни
бо, в обіймах немає весни.
Варта, щоб кожен твій крок
вимірювався глибиною моїх подихів.
Важливо, щоб, тобою починався
тобою і закінчувався цей рядок
в декілька серцевих поштовхів.
Варта твоя гаряча кров
яка, по венам осінь жене.
Завжди буду про себе повторювати
знов і знов,
сонце моє,
ти варта мене.
