|
Передчуваючи 27й,
посміхаюся дому,
повному вицвілих уже мрій,
що сміються з зелених стін,
я закарбую нас таких же назавжди,
буду всміхатися в старості,
усі кудись тікають,
дороги, справи,
життя полум"яне й яскраве,
світлі й гарячі ночі,
теплі м"які обійми,
(думаєш, незрозумілим тут вірять?))
ломані сірі плити,
зелений квітучий Дніпро, вітер,
гарячий і жовтий пісок,
таюче, мов ріжок, літо,
розкидані смолоскипи по-дикому,
розпорошені в стиглому житі
якісь такі різні діти,
і такі, друже, бач, діють розклади
у моїй незалежній неначе та вільній державі,
але всі уже навіть і звикли, правда?
Упивалося літо часом, скільки
уже накапало, і летить собі далі,
закохані пари в трамваї,
пробки по місту місцями,
вечір все гладить, заспокоює,
люди бредуть додому,-
завтра лише вівторок,
тривають дорожні роботи,
не завершуючись ніколи,
волога нічна прохолода,
крики тих, кого ще не втомив алкоголь,
і початок серпня, який підсумовує.
Всім на зло.
ID:
608472
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.09.2015 00:30:10
© дата внесення змiн: 22.09.2015 00:30:10
автор: mr_saintspirit
Вкажіть причину вашої скарги
|