|
Ти знаєш, брате,в різних ми світах:
на Сході ти,а я лишилась тут.
Ти завжди вчив від всіх ховати страх,
та я,здається, зайшла у глухий кут.
Тут, братику, спокійноо ходять люди,
нема війни: ні пострілів гармат,
ні куль, які летять тобі у груди.
Хіба в крамниці іграшковий автомат.
Тут тихо, учора випав сніг...
я довго в роздумах самотня просиділа,
згадала, як колись казав мені,
щоб все на світі пережити я зуміла
Пробач, але мені щось не виходить,
коли ти там на волоску від смерті,
і сонце так яскраво не заходить,
а поряд побратими уже мертві.
Не можу я спокійно спати,
коли ти зараз натискаєш на гачок.
в повітрі пострілів булкають аромати,
життя згоряє, як маленький сірничок.
Я сплю,в кімнаті тепло досить,
а ти лиш грієшся поверненням додому,
там,на війні, мішками трупи носять,
звідти важко повернутися живому.
Ти знаєш,братику,я так сумую,
забуть не можу твої очі карі,
і страх свій я під усмішку маскую
і завмираю при сердечному ударі
Прокинулася зранку, дивне відчуття,
немов частинки серця вже не стало,
замість душі - контейнер для сміття,
щось рідне у мені враз закричало
я знала,брате, небесний ангел мій,
я чула серцем, що тебе не стало,
я так хотіла крикнути "Не смій!,
та тіло вже твоє бездиханно дрімало.
Тут тихо,знаю,в тебе теж
немає війн там,ні людської крові,
та знай, мій дорогенький, ти завжди живеш
для мене без гранати і без зброї
тебе я памятатиму завжди,
ти вчив мене свій рідний край любити,
але я прошу, рідний, повернись,
хоч в сон зумій до мене приходити
ID:
608033
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 20.09.2015 13:16:56
© дата внесення змiн: 20.09.2015 13:16:56
автор: ColdSoul
Вкажіть причину вашої скарги
|
