небачені досі міста, що ночі тривожать болем у спині
болем у серці
збитими в кров колінами
щоранку насипають дві ложки цикути
в яскраве горнятко
з міста Де
колись починалася наша історі_Я
яка вже встигла припасти пилом останніх серпневих днів
та між тим,
Міста де мене не чекають
Шлють телеграми
Малюють на зап»ястках, назви вулиць й проспектів
Розповідають історії про п»яниць і поетів
Та про поетів п»яниць
Пропонують стати однією з них
Перефарбувати волосся в фіолетовий
Оселитись в коробці з під телевізора
Та щоранку будити світ
Співаючи пісні про любов і вічність
І знаєш, я вже майже готова відгукнутися на їхній поклик
Спакувати скромний наплічник
Та з квитком в один бік., вирушити до міста мрії,
В якому, на жаль, немає місця тобі
Та між тим
Ще треба дописати повість, про зовсім не чарівних
Але до безтями щасливих нас