В моїх очах загублене: "тримай"
я так хотіла стати ідеалом,
ішла в житті з надією про рай,
хоча й про пекло толком і незнала.
Я так хотіла стати геть усім,
усім - щоб замінило все, що було,
я прокидалась й падала із ніг-
в твох обіймає сонних я тонула.
І кожен ранок, де би ти не був,
я все не вірила тому, що я літаю,
що це кохання - все ж не тільки сон,
і знову називала все це "Раєм"...
Я жила так, як вміла, і це факт,
і я незнала, як чинять щасливі,
я усміхалась, мріяла , жила,
та лиш лишала біль десь на обриві..
То урвище, що далі завело
у прірву недорозумінь і сварок,
мене із неба за руку звело
і я вмирала у диму цигарок..
на кухні,споглядавши у вікно,
я думала чому так ненавмисне
виходить біль принести всім хто близько,
а зрозуміти інших– не дано…
