Коли вже за зброю беруться й попи,
то, мабуть, К і н ц я нам не довго чекати...
О, Боже, сльозами цей світ окропи,
бо скоро дітей своїх будеш ховати.
Це, значить – немає віднині Добра,
закон твій "Не вбий!" у людей вже не діє,
прийшла лиховісна, остання пора,
що страх у серцях і зневіру вже сіє.
У душах людських квилить тиха луна.
Від Каїна гріх нам дістався у спадок.
І тільки жорстока, безжальна ВІЙНА
диктує закон свій, устав і порядок.
Ошкірилась, байдуже їй до того,
що люди, як вівці, ідуть на заклання.
Це – вбивця! Бажає лише одного –
жертв, хаосу, крові, свого панування.
Якесь божевілля і масовий сказ
штовхає до прірви народи всі, скопом...
Чи, ними керує дикунський наказ
безглуздям написаний – "Око за око"?
Невже не пробачить Господь до сих пір,
що Сина його на хресті розіп'яли
й пусті вівтарі добровільних офір?
Чи крові і сліз ще пролито замало?
Чому свої очі на світ цей закрив,
лице відвернув і не бачить нічого?
За нас своїх сліз Він достатньо пролив.
Вони вже скінчилися навіть... у Бога...
