Літо швидко промайнуло,
ніби його і не було.
Хазяйнує осінь всюди,
метушаться в селах люди.
Щоб було все для борщу,
то ж потрібно до дощу
весь зібрати урожай,
а вже потім – «коровай».
Картопельку у мішочки,
цибулинку - у віночки.
Морква схожа на Мальвину
від кучерів хилить спину.
Галас зняв і бурячок:
«Ой, болить мене бочок!
Гарбузяка навалився,
ледве я не задушився»
Лопають стручки квасольки
і стирчать, мов парасольки,
ніби просяться до хати
в комірчину спочивати.
Груші, яблука пищать,
щоб скоріше їх знімать,
бо зірвуться та поб"ються
і в траві вже не знайдуться.
Тихо падають листочки,
жовті, як курчата в квочки.
Прийшла осінь золота,
на полицях - смакота.
Осінь – це матуся літа,
зріла, щедра, соковита.
Всіх гостинцями частує,
цілу зиму нас годує.