«Стара земля
Каганцем сумна.
Земля водойм без дна..»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми думали – знову війна,
Знову чужий король
Залізних почвар чи то вершників
На гнилих кораблях
Привіз до нашого острова
Разом з щурами
Та беззубими суддями.
Ми думали знову
Нам заборонять співати пісень
І грати веселої музики,
Носити картаті кілти
І мурувати круглі вежі
З втомлених сірих каменів.
А це просто чума
Чорна й нещадна
Проростає пуп’янками
Весни мовчазного страху
На людях-деревах
Скрипучих як криві ясени.
А це просто чума
Старою знайомою
Божевільною жінкою
Танцює на вулицях Дубліна!
Вороною сірою,
Волохатою мишою
Залітає-прошмигує
У кожен кляштор та пивницю,
У кожен замок та селище.
І ми б написали
Як то ми під час чуми кохалися,
Бенкетували й чубилися,
Як то ми після чуми жили,
Але було вже нікому...
Писати...
Волелюбність та боротьба за незалежність поєднує наші народи. Чума в Україні спалахувала навідь частіше чим у інших кутках Земної кулі.
З повагою, Валерій
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як то ми під час чуми кохалися,
Бенкетували й чубилися,
Як то ми після чуми жили,
Але було вже нікому...
Писати...
Сподіваюся в України буде інший кінець. А ваш стабільний стиль і тематика мені подобаються!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподіваюсь, що в України так само як і в Ірландії не буде кінця - вони вічні. А в 1348 році справді в Ірландії припинили писати літописи - загинуло стільки людей, що не знайшлось кому писати...
Сумна эволюція людства, а ще її непередбачувані прояви, надто часті потрапляння в глухий кут, егоїзм, гординя, спокуси, нехтування совістю...
Дякую за дуже мудрі вірші, пане Маклех.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а все ж паралелей не уникнути, читаючи з вашої, ірландської історії, дивлячись чи будучи у своїй нинішній: вже рік чуми, якої ніхто не сподівався і в найстрашніших снах. і бенкетує лихвар. і чума з ним у парі на землях східних, і все, як пише ваша пам"ять...
лише ще є кому писати - і як під час лихого часу кохалися, і як нам пилося-їлося, і на площах наших чубалося - поки чума брала свою дань...
є ще кому писати, на сором...
(а ви знову, шановний Шоне, пророком для наших днів українських...)
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00