На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Богом." І в давнину люди боялися багато говорити та писати, тому що Бог на язиці людини дуже легко міг перетворитися на диявола. Достатньо збрехати один раз, попліткувати, мовити пусте. І ми базікаємо, базікаємо, займаємося пустомовством… Проте я завжди відчувала, що Бог у слові, Він у моєму серці і на моїх вустах, але Він є Таємниця. А таємницю не можна розкривати, і тому німую щораз , коли золота стріла всесвітньої гармонії пронизує мене. Занадто пафосно?! Аж ніяк! Говорю ж - слова людей безсилі, вони лише тінь, образ Бога, того Бога, що в серце, на ім'я Гармонія, на ім'я Любов. І сила лише в тих словах, що зійшли від Бога. Якщо скажу " я люблю тебе", то як довідатися, правда це або брехня? А якщо виголошу, що ненавиджу?! Краще мовчати, а все, що написане - спалювати. Адже не маю нічого власного: мої думки, слова не належать мені, вони як листя відриваються від моєї душі, носяться за вітром, пливуть по воді, одні засихають, інші пріють. От якби вони були як насіння, як добре насіння, що дає сходи в серцях ближніх. Але вони не такі, та й люди надто щільно закривають серця. Краще бути на самоті. Самітність у юрбі, адже ви теж відчували це, правда? Трапляється їдеш в автобусі містом і усе майорить повз: пішоходи, будинки, вікна, магазини, вивіски. Кожний пішохід - Всесвіт, за кожним вікном - секрет, на кожній вивісці - неправда, у кожному магазині - метушня. І я наче піщинка в цукрі до чаю, не розчиняюся в суспільстві, а йду на дно. Але піщинку так легко викинути в купу сміття. І тоді вона стане добривом для насіння, гарного насіння, з якого виросте хоча б трохи істини. А втім вже занадто багато слів, занадто, адже Слово - це Бог! Тож їхатиму мовчки по колу, вдивляючись у вулиці, де багато місця, але не для мене.
ID:
589221
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.06.2015 09:00:17
© дата внесення змiн: 14.09.2016 09:38:43
автор: Ольга Білицька
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікаві думки. Викликають безліч думок 
