Вітер-вітрисько шмагає дощем,
Як батогом по обличчю,
І нахиляє гілки дерев
Аж до землі,низько-низько.
Одна за одною хмари густі
Збіглись докупи,мов гуси,
Розрізала вже блискавиця навпіл
Небо,немов хліба кусень.
Стоїть довкола,неначе стіна
Дощова темна завіса,
Та обзивається грому луна
Уже далеченько за лісом.
Значить недовго триватимуть ще
Оції примхи погоди.
Визирне сонечко і ясний день
Прийде на зміну негоді.
