|
Хто ти, тримаючий вітер в руках,
Розбиваючий компаси з півночі в південь?!
Я шукаю тебе у світах голодних й невиспаних,
Шукаю хоча б твою тінь, на облудлих провулках Парижу.
Мій сердечний герой, мною створений образ з стічних каналів,
О, любий! Невже ти лиш тінь моєї уяви,
Невже ти розбився впавши з мосту і в Сену,
Невже сенс у житті лише смерть?!
Я, пам'ятаю хворів, лікувала тебе тими дивними новими світами,
Й ти їх їв, ти ковтав їх, як собака ковтає отруту, щоб завтра померти.
Ти не вмер, знаю не вмер, напевно живеш у однім із світів тих.
Хто ж ти тепер?! Липень тебе забрав, відносив, як старі панчохи,
Й спалив,
Спалив під своїм розжареним з божевіллям сонцем й вони танцювали,
А я бачила твої ноги, які намагалися звідти втікти.
О, друже прийди! Я водою тебе напою,
Всі рани оливою намащу,
Коліна твої, твої ступні омию в джерелах бездонних.
Колискову співатим твою.
...друже, що сталось з думками?!
Що з мистецтвом, невже ним користуються бідарі?! О, розум, хіба вони вправі вважати, що взяли за горло тебе?!
Мій друже, немає тут спокою,
Вже давно тут немає весни, тільки повінь,
Й нічого вже ненароджує,
Розгрібають те що лишилось до рук злидарі,
Виковирють очі музам,
(ти ж знаєш, перлини в зіницях у них)
Сміються із пензлів, театрів,
Вважають, що мають право на це,
Казати, мов би їх пристрасть поети, самі пишуть сонети під сморід алкогольних сп'янінь.
Що ж тут сталось, не знаєш, не чув? Краще не йди,
Нехай ми більш не побачимось,
Ніхто не скалічить тебе, моє найпалкіше творіння,
І любов моя буде берегти твої сни,
Спи мій друже спокійно, спи.
ID:
591690
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 04.07.2015 20:55:56
© дата внесення змiн: 04.07.2015 20:56:57
автор: Ваньоха Р.
Вкажіть причину вашої скарги
|